Спой мне песню скворушка,
Так, чтоб сердце тронуло,
О родной сторонушке,
На чужбине холодно.
Я покинул дом родной,
Да живу не в радости.
Потерял в душе покой,
Тянет к русской святости.
Вспоминаю лик отца
И наказы матери.
Проводили молодца,
Дверь за мною заперли.
Им вернуться обещал,
В очень скором времени,
Да слова те не сдержал,
Зря видать поверили...
Пролетели вмиг года,
Жизнь давно устроена.
Мне казалось навсегда,
Но душа расстроена.
Стала часто сниться мать,
Лишь смотрела с горестью.
Сколько ей пришлось страдать,
Мучаюсь я совестью.
До последнего ждала
Сына возвращение,
У окошка умерла,
Опоздал с решением...
У могилы я один
И прошу прощения.
Возвратился блудный сын,
Дай мне, Бог, спасения!
Наталья Сергеенко,
Владимир, Россия
Православная Христианка. Родилась в г.Владимире в 1968г, где и проживаю. Стихи начала писать с 2009г, хочется поделиться с читателями частичкой своей души. e-mail автора:sergeenko-nata@mail.ru
Прочитано 4483 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
